«Вважаю, що ми впоралися із тими завданнями, які стояли перед командою на ці ігри, – говорить Олег Георгійович. – Перш за все хочу подякувати всім гравцям, незалежно хто скільки часу провів у грі, які виходили на поле, а також тим, хто був у запасі. Адже вони також були готові в будь-який момент вийти на поле і замінити того чи іншого партнера».
Але ж «Карпати» показали далеко не ту гру, якої від неї чекають. Та й результат, напевне, міг би бути кращим.
Спочатку давайте поговоримо про результат. У першій грі проти «Дніпра» ми зіграли абсолютно на рівних з дуже сильним і амбіційним суперником, перед яким керівництво клубу поставило завдання виграти національний чемпіонат і Кубок країни. До того ж не забувайте, що гра відбулася на полі «Дніпра». Тим не менше нам вдалося в жодному з чинників футболу не поступитися команді Володимира Безсонова. А програли ми через помилку судді, який наприкінці гри зарахував гол, забитий з очевидним порушенням правил. Це визнали практично всі, але нам від цього не набагато легше. В якійсь мірі це моральна сатисфакція, але турнірне очко нам ніхто вже не поверне. Хочеться лише сподіватися, що це була саме помилка, а не упередженість з боку бригади арбітрів.
З «Дніпром» наприкінці гри «Карпати» програли. А от вчора з «Кривбасом» на останніх секундах ви мали чудовий шанс виграти.
Так, коли б Батіста зіграв більш грамотно тактично, то ми могли б виграти. Але цього не трапилося. Чи я цим засмучений? Якийсь смуток, звісно, присутній. Адже могли завдяки посмішці долі отримати два очки, які ніколи не бувають зайвими. Особливо на старті сезону, коли у всіх наполеонівські плани. Але з іншого боку, переможний результат для «Карпат» був би не справедливий, адже «Кривбас» зіграв нічим не гірше за нас, а свої шанси не використав на початку другого тайму.
На вашу думку, «Кривбас» цього року не буде боротися за виживання, як це було в минулому сезоні?
Думаю, що ні. Але скажу відверто, при всій повазі і до команди, і до її головного тренера, такий «Кривбас», який грав проти «Карпат», мені сподобався менше, аніж зразка минулого сезону. Я вважаю, що криворіжці навіть коли приїздили до Львова наприкінці минулого чемпіонату і боролися за виживання, то показували значно цікавіший футбол. Тоді вони тримали м’яч, багато комбінували. А зараз вони грали дещо прямолінійно – весь час лише «грузили» м’яч вперед і намагалися нас не стільки переграти, скільки перебороти. Я пам’ятаю, що й «Оболонь» Максимова грала в цікавий і симпатичний для глядачів футбол. Можливо, вони так грали лише проти нас, вважаючи, що зможуть «Карпати» якщо не переграти, то перебороти?..
У вас не було враження, що «Кривбас» чимось схожий на «Рейк'явік»?
Загалом, звичайно, «Кривбас» має гравців більш високого класу, ніж наш суперник у Лізі Європи. Але проти нас вони діяли насправді у схожій манері – довгі передачі вперед з розрахунком на силову боротьбу на другому поверсі. Але відмінність полягає в тому, що ісландці так грають завжди, а «Кривбас» таким я бачу вперше.
Чому ж у Рейк’явіку «Карпати» виграли 3:0, а в Кривому Розі – лише 0:0?
Виграш у столиці Ісландії нам також дався непросто. Агресивна манера гри господарів так і не дозволила нам відкрити рахунок у першому таймі. І лише по перерві, коли хлопці трохи заспокоїлися і вгамували емоції, нам вдалася серія результативних атак. Я очікував, що саме поєдинок проти «Кривбасу» буде для нас у цих трьох поєдинках найважчим. Так воно й сталося. Перш за все бракувало емоцій. Адже вони відновлюються значно повільніше, ніж м’язи. А по-друге, вже накопичилася певна і фізична втома. І не лише від самих матчів, а й від перельотів, які також відбирають і сили, і час, який можна було б використати для відновлення. Ми навіть вирішили летіти в Кривий Ріг безпосередньо у день гри, аби мати більше часу на відновлення після гри у Рейк’явіку та перельоту зі столиці Ісландії до Львова. Але нічого, це все вже позаду, а тепер нас чекають три матчі вдома.
Перший з них вже у четвер проти того ж таки «Рейк’явіка». У гостях ви перемогли 3:0. Є можливість дати перепочити гравцям стартового складу.
Швидше за все, ми так і зробимо. Звичайно, ми не збираємося змінювати всіх 11 гравців, які грали з перших хвилин у Рейк’явіку та в Кривому Розі. Зараз я не готовий точно сказати, які саме зміни відбудуться у складі. Але ми плануємо надати значно більше ігрового часу тим, хто мало зіграв у трьох стартових поєдинках сезону. Адже хлопці також повинні відчувати ігровий тонус. Але щось конкретніше я зможу сказати лише напередодні зустрічі, коли побачимо, хто в якому стані перебуває, і порадимося з нашими медиками.
Яким на сьогодні є стан здоров’я Артема Федецького та Ігоря Ощипка?
Загалом все вже нормально. Ми навіть планували спочатку, що вони обоє зіграють із «Кривбасом», але вирішили за краще цього не робити. Нехай хлопці повністю одужають – тоді й почнуть грати. Думаю, що і Артем, і Ігор у четвер на поле вже вийдуть.
А як себе почуває Олег Голодюк?
Я вже говорив, що у нього травма, яка вимагає тривалого часу лікування. Але все йде нормально, згідно того, що говорять медики. Сподіваюся, що днями він почне тренуватися в загальній групі.
У четвер – перший домашній поєдинок у новому сезоні…
…І одразу гра в Лізі Європи. Зрозуміло, що ми чекаємо на повний стадіон. Грати вдома за повних трибун – це щось особливе, словами це передати практично неможливо. Тим паче, коли трибуни підтримують свою команду в такий спосіб, як це роблять львівські вболівальники. Ми дуже скучили за нашими вболівальниками, хоча не можу не сказати, що дехто з них приїздив нас підтримати і в Дніпропетровськ, і в Кривий Ріг, і навіть у Рейк’явік. Команда зробить все, щоб не лише показати красиву гру, а й обов’язково перемогти. Так, ми виграли у гостях 3:0, але хочемо це зробити і в матчі-відповіді. Адже ми прагнемо і любимо перемагати в кожній зустрічі, а ще необхідно приносити очки як у всеукраїнський, так і в клубний рейтинг УЄФА.