«Попрацювали ми дуже добре. Наскільки я знаю, всю роботу, що запланували тренери, ми виконали. Мені здається, що команда набирає форму і все повинно бути добре – відзначив Андрій. – Щодо настрою, то він у нас хороший. Як кажуть, робочий і бойовий – хочеться, аби вже почалися офіційні ігри».

В Австрії ви зіграли три спаринги. Можеш якийсь з них виокремити?
Скажу, що всі три суперники були у нас достатньо сильними. Але зрозуміло, що найважче було грати проти «Зеніта». По-перше, насправді дуже сильна команда. А тут ще й грати з ними довелося першу гру – у нас було деяке хвилювання. Про них цього не скажеш – для них це якраз була остання гра. Вважаю, що ми їм програли тільки за рахунком, а щодо гри, то вона була рівною. Думаю, якби це був другий наш або третій поєдинок, то результат був би позитивний. Не знаю, чи ми б у них виграли, але не програли б – це точно.

Можливо, ви й акліматизуватися до гри із «Зенітом» не встигли? Адже грали вже на третій день перебування в Альпах.
Не думаю, що причина в цьому. І я, і хлопці функціонально почувалися в тій грі добре. В усякому разі, темп ми витримали всі 90 хвилин. Думаю, що причина поразки в психології і у везінні – його нам забракло.

В тебе особисто роботи в іграх було багато?
Я б не сказав. Навіть із «Зенітом» наша оборона діяла надійно і рідко дозволяла супернику тривожити воротаря. І потім, я ж грав лише по тайму – після перерви мене міняв Віталік Руденко.

Тепер у тебе з’явився серйозний конкурент за місце в основному складі.
І це добре. Адже Рома Мисак ще дуже молодий хлопець і зовсім не має досвіду. А тепер, в разі чогось, у нас в команді є два досвідчених воротаря. А щодо конкуренції, то це ж добре – вона змушує тримати себе в тонусі.