Олю, на що налаштовувалася насамперед? Будь що показати високий результат чи перемогти?
Насправді, дуже хотілося встановити особистий рекорд і, можливо, навіть за позначкою 15-ти метрів... Сектор цьому сприяв повністю. Він швидкий і бігучий, на ньому легко стрибається. Щось подібне я відчувала хіба що в секторі Пташиного Гнізда Пекіна, але тоді у мене трохи не склалося зі стрибками, а сьогодні все пішло чудово. Але 14.81 стрибок хоч і далекий, проте не особистий рекорд. Втім, я дуже щаслива від того, що все ж таки змогла перемогти, бо дещо остерігалася росіянки. Вона має дуже високі особисті показники, але, вочевидь, у фінальній серії у неї просто щось не залагодилося.
Коло пошани стадіоном тобі здійснити не вдалося, але пробігтися з прапором ти змогла.
А знаєте, не заважаючи на чималий досвід виступу на міжнародній арені я лише на Універсіаді в Таїланді могла відчути, що це за щастя. Хоча… тут воно куди більш насичене емоціями.
Олю, ти провела блискучий сезон. А зважаючи на те, що трохи більше року тому ти народила доньку, цей сезон набуває ще більшої цінності. Адже тренуватися, їздити по зборах, змагатися практично з немовлям на руках – це зовсім нелегко.
Завтра Діаночці виповниться рівно 13 місяців. Я вже дуже за нею заскучала, дуже хочу її побачити. Ви не уявляєте, як хотілося повернутися до неї з перемогою і радісними емоціями! Я не бачила доньку вже два тижні. Так надовго ми ще розлучалися за минулий рік. Сім місяців з дня народження Діани я повністю присвятила їй, а зараз мені допомагає мама. Щоб побути з онукою і вивільнити мені час для тренувань мама залишила роботу і зараз віддає усі сили Діаночці, поки що єдиній своїй внучці. Я дуже дякую мамулі за допомогу і хочу, щоб вона знала, що я це ціную і пам’ятаю про це завжди, де б і в якій би ситуації не знаходилася.
Дуже складно суміщати безсонні ночі з малям і насиченні тренування? Адже і там, і там ти маєш викладатися, не шкодуючи сил.
Знаєте, радість побути з донькою перекриває будь-які труднощі. Я не відчуваю зайвого навантаження від того, що мені потрібно раніше прокинутися, витратити більше часу на годування. Тощо. Я намагаюся проводити з Діаною стільки часу, скільки цього дозволяє тренувальний графік. І по максимуму. Я навіть на збори її беру з собою, оскільки мені так спокійніше. Вона вже місяців у п’ять вперше сказала слово «мама». Так приємно було це почути!
А тепер вона ходить по квартирі з моєю фотографією і повторює «ма-ма-ма-ма-ма» до безкінечності. А я плачу, коли моя мама розповідає мені про це телефоном… Звісно, я спілкуюся з нею телефоном щодня навіть звідси. Мама говорить, що вона слухає мій голос і усміхається. Але сьогодні я ще не телефонувала. Це все ж таки день відповідального фіналу, а я точно знаю, аби поговорила з нею, то розплакалася б і витратила б масу емоцій, який могло не вистачити для перемоги…
Донька вже бачила виступи мами по телевізору?
Ще ні, оскільки Євроспорту у нас нема. Але я приводила її в манеж показати, чим займається мама. Думаю, вона вже усвідомлює, що у її мами нелегка робота, і що саме через це вона не може бачити маму часто.
До речі, з приводу нелегкої роботи. Вернутися у фізичні кондиції після народження дитини – це ще півбіди, а ось технічні напрацювання – куди складніші. Над чим більше всього працювали нинішнього року?
Після народження дитини я втратила 5 кілограмів від своєї бойової ваги. Спершу я дуже переймалася цим, але зараз думаю, що це просто моя знахідка! Я стала і легшою, і більш бігучою, і більш пружною… Одні плюси! Звісно, ми дуже багато працювали над технікою після повернення в сектор. Головну увагу приділяли просуванню, проходу вперед як під час розбігу, так і у самому стрибку. Якщо пам’ятаєте, то я чимало втрачала у результаті через те, що виконувала стрибок, як кажуть, скакаючи вгору. Нам більш-менш довелося скласти цільний стрибок, але він ще далеко не такий, який би нам хотілося бачити.
Яку останню установку перед заходом до кімнати скликання дав тобі тренер?
З Богом…