Олександре, що ж сталося в останньому матчі?
Пояснити це дуже важко. Просто біг за м’ячем, не роблячи при цьому якихось прискорень. Відчув сильний біль у нозі, опинився на газоні. Як з’ясувалось, трапився надрив ахілла на 80%. Тобто тримається він зараз у п’ять разів слабше, ніж у здоровому стані.

Що кажуть лікарі?
Вони не поспішають з висновками. Звичайно, зробили томограму. З її результатами зараз знаходжуся в аеропорту. Невдовзі сідаю у літак рейсом до Відня. Там мене зустрічатимуть, щоб повезти на консультацію до Мюнхена. Тамтешні спеціалісти і мають винести свій вердикт щодо рівня складності отриманої травми, методів і термінів лікування.

Наскільки ускладнене побутове пересування?
Достатньою мірою. Ногу до половини стегна загіпсовано. Думаю, кожен розуміє, наскільки це незручно. До того ж доводиться пересуватися з допомогою милиць.

Чи траплялися у тебе раніше такі серйозні травми? Скільки найбільше тривала вимушена перерва?
Серйозних травм, на щастя, довгий час не було. А найдовше пропустив зовсім недавно. В останньому матчі 2009 року зустрічалися з «Дніпром». Тоді порвав зв’язку і лікувався ціле зимове міжсезоння, через що змушений був пропустити майже всі підготовчі збори «Металіста».

Як гадаєш, твоя травма відбилася на психологічному стані партнерів у матчі з «динамівцями»?
Важко сказати. З початку нібито все складалося нормально, десь навіть більше на нашу користь. Не думаю, що ми повинні були програвати. Адже кияни створили моментів не більше, ніж ми. Помилилися двічі і пропустили два голи… Втім, що вже про це згадувати…